Степан Бацала, Івано-Франківщина: Ми ніколи нічого нікому не доводили на словах, а робили свою справу

08.10.15

У складі команди політичної партії «НАШ КРАЙ», яку 18 вересня в Івано-Франківську презентував її лідер Руслан Гусак, є Степан Бацала, відомий на Прикарпатті громадський діяч, заступник командира Всеукраїнського ВПЦи«Воїн-патріот». Степан Бацала ирозповів про себе, свій життєвий досвід, світогляд та участьту політичній партії «НАШ КРАЙ».

Сьогодні ви є одним із учасників команди партії «НАШ КРАЙ» у Прикарпатському регіоні. Чому обрали для тсебе саме цю політичну силу?

У мене були пропозиції від різних політсил, але мені сподобалася програма саме партії «НАШ КРАЙ». Адже це партія господарників, які розвивають нашу державу. Плани партії в принципі збігаються з моїми планами. Особливо в них виділяється військово-патріотичний напрям для молоді, створення всілякого спортивного дозвілля. Також одним із напрямів партії є робота для населення не до виборів, а також після них. Бо зараз більшість політичних сил перед виборами є нібито такими чесними, все роблять, а коли проходять вибори, то вже нікому нічого не треба. Ми ніколи нічого нікому не доводили на словах, а робили свою справу. Крім того, програма партії зачіпає всі ті ланки, які є дуже важливими для становлення правильної країни.

Партія «НАШ КРАЙ» заявляє про те, що стоїть на засадах місцевого патріотизму. Що особисто ви вкладаєте у це поняття?

Це насамперед створення всіх умов для нашої молоді, щоб та дитина, яка росте і розвивається, раділа, що живе у цій країні. Вона має тішитися, що живе в нашому краї, на Івано-Франківщині, де є прекрасні гори, чудові люди та всі умови для праці. От я, приміром, люблю ходити в гори. До мене приїжджають учасники АТО, і я роблю їм таку своєрідну реабілітацію. У нас відбуваються походи на 3–4 доби з палатками в гори. За цей час я показую їм весь Чорногірський хребет. Вони за три доби кажуть, що ніколи не думали, що гори – це краще, ніж море.

Патріотизм потрібно плекати у дітей з дитинства. Дуже вагомим чинником для цього є викладання у школах ДПЮ. От у нас є свій центр, своя база для військово-патріотичного розвитку нашої молоді. Ми є не просто якимось центром на папері – у нас свій полігон, навчальна зброя, казарма, ми підготували для відправки в зону АТО 150 осіб. Минулого року проводили семінар. Приїхало близько 60 викладачів; країна на грані війни, а у нас викладачі, яких понабирали з районів, – жіночки по 50–60 років, які навіть не знають, що таке автомат, просто колись були медсестрами, тому їх повлаштовували при школах на такі посади, і вони вчать дітей, як забинтувати руку чи голову. От і вся ДПЮ. Хоча діти сьогодні виявляють дуже великий інтерес до цього предмета. І саме вони формують майбутнє нашої країни. Тому треба робити зараз ставку на них, а не на таких, як ми. Бо ми вже трошки бачили і комунізм, і комсомол, і різні партії, а от ці дітки як чистий аркуш – їм потрібно правильно закладати основи патріотизму. Хіба правильно, щоб батьки з дитинства говорили дитині, що треба вчитися та їхати у Польщу на заробітки, а потім одружуватись чи виходити там заміж і відповідно залишатися там жити? Ні! Який з такої дитини буде українець? Батьки мали би говорити навпаки: їдь у Польщу вчитися і повертайся розвивати Україну.

А що ви думаєте про викладання у школі такого предмета, як захист Вітчизни? Чи є для навчання учнів військової підготовки необхідна матеріальна база?

Я вже трохи говорив про це. У мене з’явилася дуже цікава ідея, і якщо ми станемо депутатами, то мені буде легше добиватися того, чого я вже давно хочу добитися. У мене є така задумка, що зараз треба оновлювати методику викладання цього предмета. Не треба дітям у школі за партами розповідати, що таке лінія оборони, що таке полк, що таке армія, їм це не цікаво. Їх треба навчити елементарних речей: правильно тримати автомат, розбирати його, збирати тощо. Зараз у школах немає належної матеріальної бази для такого навчання, бо декілька років тому школи почали масово відмовлятися від сигналізації, а згідно із законом усі школи, які мали зброю, обов’язково мали бути під охоронною сигналізацією. Тому школи залишилися без нічого.

Ось уже два роки як ми затвердили науково-пізнавальну військово-патріотичну програму «Чорний ліс». Приміром, проводимо чемпіонат міста, на який з’їжджаються команди від кожної школи, в основному це діти 12–16 років. Вони розбирають, збирають зброю, варять кашу в лісі, тобто самі готують їжу. У нас уже відбувся навіть чемпіонат області, де було задіяно 18 команд з району. У рамках програми ще є конкурси патріотичної пісні, патріотичного реферату, знання історії України тощо. За один день проводяться по 3–4 конкурси. Діти дуже люблять такі вишколи. Дітей поділено на рої, а не на відділення. У нас не старшина, а бунчужний. Ось, наприклад, повар готує, а вісім осіб заступають у наряд. Обов’язково є прапор «Чорного лісу» і караульний загін, який охороняє прапор, а другий рій має вкрасти прапор. Якщо перший рій проспав і було викрадено прапор, то у цього рою віднімають 10 балів, а другому додають 5 балів.

Кожна команда складається з вісьмох осіб, але охочих більше. Тому у мене з’явилася така ідея: от є дуже багато хлопців, які повернулися із зони АТО, вони зараз перебувають в особливому психологічному стані, є багато поранених, то чому б їх не розподілити між школами, щоб вони проводили там гуртки? Таким чином, усі діти, які хочуть навчитися в’язати вузли, постріляти з «воздушки», порозбирати автомати, пройти стройову підготовку, могли б це опановувати. Я говорив з учасниками АТО – вони підтримують таку ідею. Дуже хочу втілити свої задуми в реальність. І втілю. Я би почав працювати спершу по місту, а потім, якщо така схема добре запрацює, то можна перейти до районних центрів, а потім і до сільських шкіл.

А як ви ставитесь до децентралізації?

Про децентралізацію йшлося ще на Майдані. Просто її не називали тоді саме так. Наші провідні політики заявляли людям, що потрібно робити реформи у сфері місцевого самоврядування. На Майдані все це говорилося, і однією з його цілей було якраз змінити самоврядування. Я чудово ставлюся до децентралізації. Тоді ми швидше зможемо захищати нашу область, наприклад, від незаконної вирубки лісу, незаконного вивозу щебеню, коли риба зникає і змінюється русло річки. Бо дуже часто нам кажуть, що так сказав Київ. А коли, нарешті, втілиться децентралізація, нам уже так ніхто не говоритиме. Тому вважаю, що така децентралізація принесе тільки користь.

Ви є громадським діячем, заступником командира Всеукраїнського ВПЦ «Воїн-патріот». Що було зроблено вами за цей час?

Передусім протягом 2014 року ми змогли належно підготувати й відправити в зону АТО близько 600 фахівців. Також активно проводилася консультаційна робота, коли ми допомагали їм розібратися з тими самими безпілотниками, бронежилетами, касками тощо. Були навіть групи з 50 осіб, які приїжджали з Києва. Крім того, ми змогли реалізувати військово-патріотичну програму «Чорний ліс». Ми взяли собі за основу військово-патріотичне виховання нашої молоді.

Які першочергові завдання стоять перед партією у разі перемоги на місцевих виборах?

У нас є такі дві цікаві програми, як здоровий і розумний рідний край, а також захищений рідний край. От, скажімо, якщо в нас є захищений рідний край – це передусім безпека та порядок на вулиці. І ми повинні змалечку виховувати дітей, аби вони, приміром, ставали тими поліцейськими, якими мають бути – ерудованими, вихованими, займатися спортом і вміти захищати себе та інших. У нас, наприклад, є навіть програма поліцейського хортингу.

А от ви згадували про поліцейський та військовий хортинг. Що це таке?

Ми зараз прийшли до того, щоб ідеологічно та патріотично виховувати дітей. Зараз є такі види бойових мистецтв, як карате, ушу, кікбоксинг, дзюдо, але хотілось би, щоб в Україні був власний вид єдиноборства. Проте є у нас заслужений тренер України Едуард Єрьоменко, який започаткував хортинг – повноконтактний комплексний вид бойового мистецтва, що базується на принципах спортивної підготовки. Це спеціально організований навчально-тренувальний процесс всебічного розвитку, навчання та морально-етичного виховання спортсменів. А от зараз, враховуючи, що триває АТО, формується нова поліція, розробили військовий хортинг та поліцейський хортинг. Протее такі хортинги можуть бути доступними, щоправда, трохи в іншій формі, і для дітей. Наприклад, діти, які хочуть стати у майбутньому поліцейськими, можуть ходити на поліцейський хортинг. Наш командир Олексій Шилов став президентом військового хортингу. Тобто на Прикарпатті військовий хортинг запроваджуватиметься вперше в Україні.

Буквально за досить короткий час партія «НАШ КРАЙ» почала досить успішно здобувати симпатії виборців. Як вам це вдається?

Просто у нас зібралася така команда. Ми не вміємо бути популістами, ми ніколи цим не займалися, кожен з нас уже чогось досягнув, ми звикли працювати. Ми не будемо ходити, сваритися, щось доводити, ми й надалі робитимемо свою справу. От я, приміром, відкриватиму різні зали, допомагатиму відкривати зали в області, по Україні, сюди входитиме і обладнання, і проектування, і підготовка тренерів. Моя мета – обов’язково створити військово-спортивний літній табір для дітей. І це буде. Ось ця наша база працюватиме в осінньо-весняний і зимовий періоди для допризовної підготовки юнаків, а літом я хочу, щоб у нас був табір. Тобто привезли нам батьки свою дитину, залишили на декілька тижнів, і дитина за графіком бігає, купається, віджимається, тренується, стріляє тощо. А якщо ми зможемо ще й опалення зробити, то у нас буде і зимовий табір.