Наталія Харитонова, Житомирщина: Потрібно самим виявляти ініціативу

09.10.15

Кандидат у депутати Житомирської міської ради під партії «НАШ КРАЙ» практичний психолог Житомирської гуманітарної гімназії №23 Наталія Харитонова розповіла, що вона неодмінно зробить для житомирян, якщо вони довірять їй представляти свої інтереси у міськраді.

Що саме спонукало вас іти у владу?

Коли наша команда прийде до влади, то запитає депутатів попереднього скликання, як було розподілено кошти на благоустрій міста, зокрема на ремонт тротуарів, доріг, освітлення. Чому мешканцям міста приходять одночасно дві квитанції на вивіз сміття – від фірми, яка укладала договір на цю послугу, і від ЖКГ? Чому мешканці приватних секторів задихаються від переповнених сміттєвих баків?

Чому в освіті так багато проблем? Чому школа для батьків стає матеріальним зашморгом? Матеріально-технічне забезпечення школи лягає на плечі самої школи. Немає належних якісних умов праці для педагогів. Чому вчитель на свою мізерну зарплату змушений купувати технічні засоби.

Які проблеми передовсім будете вирішувати саме ви?

Наша місцева психологічна служба – одна з найпотужніших в Україні. Методичний центр міського управління працює дуже злагоджено. Розроблено багато методичних порад, комплексів для допомоги учням та їхнім батькам. Але в багатьох школах 50% усіх психологічних служб не працюють на повну потужність. Це дуже прикро. Батьки постійно нарікають на вчителів, а вчителі на учнів та батьків. А має бути налагоджене порозуміння, адже ми працюємо в єдиній системі. Майже за десять місяців роботи волонтером-психологом мені доводилося вирішувати багато важливих питань.

Як фахівець хочу поставити запитання: чому від початку воєнних дій на сході України в Житомирі ще не створено реабілітаційного центру для воїнів АТО? Протягом року далі декларацій про наміри справа не зрушила. Я – психолог-волонтер, і до мене щотижня надходять дзвінки про допомогу. У колишніх бійців трапляється загострення психологічних проблем, які проявляються агресією. Страждають від цього члени родини, сусіди чи інші люди. Це перші ознаки посттравматичного стресового розладу. До речі, жоден воїн ще не пройшов остаточної реабілітації. Немає психологічних кабінетів для дружин воїнів АТО, а також інших членів родин.

Онкологічний диспансер виживає сьогодні за рахунок волонтерських коштів, зібраних дитячими громадськими організаціями на лікування пацієнтів.

Усі перелічені вище та багато інших болючих питань змусили мене йти у політику.

Що ви хотіли б сказати своїм землякам?

Житомиряни, не будьте байдужими! Адже ваш добробут залежить тільки від вас. Не варто сподіватися на те, що прийде депутат і змінить наше життя на краще. Потрібно й самим проявляти ініціативу, спільними зусиллями сприяти розвиткові спершу свого під’їзду, потім – своєї вулиці і, зрештою, нашого рідного Житомира. А починати кожному потрібно із себе.