Ірина Грозенко, Чернігівщина: У проекті децентралізації дуже багато переваг для сільської громади

19.09.15

Керівник делегації Ніжинського району Чернігівської області на з’їзді партії Ірина Грозенко розповіла про свою команду, необхідність децентралізації та плани.

З ким ви приїхали на з’їзд?

У складі делегації від Ніжина і Ніжинського району на сьогоднішній з’їзд – дуже авторитетні і впливові люди. Це підприємці, господарники, аграрії, молодь, спортсмені, люди, яким не байдужа доля наша рідного ніжинського краю. У когось з них є досвід політичної роботи, у когось ще немає, але всі ми повні сил та енергії, і хочемо змін.

Серед нас – Ірина Онокало, керівник міської організації партій «Наш край», молода енергійна жінка, підприємець, яка народилася у Ніжині, започаткувала і продовжує вести тут свій бізнес. Вона буде кандидатом у депутати обласної ради. Я йду на місцеві вибори як кандидат у депутати обласної ради. Зараз я – виконавчий директор Чернігівського регіонального відділення Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад. До цього була обрана и працювала чотири роки заступником голови Ніжинської районної ради. А взагалі понад 20 років працювала на державній службі. Юрист.

Які рубежі планує взяти ваша команда на місцевих виборах?

«НАШ КРАЙ» – нова політична сила на теренах району. До речі, я – активіст громадської організації «Заступ». У нас дуже багато активних людей зі своєю громадською позицією, і ми вирішили приєднатися на місцевих виборах саме до «Нашого краю», бо наша позиція з бігається з програмою цієї партії. Це і децентралізація влади, і питання продажу землі.

Буквально вчора ввечері я повернулась з Латвії, де була у складі делегації разом з трьома нашими сільськими головами, які на міських виборах будуть претендентами на посади голів об’єднаних територіальних громад. І на прикладі Латвії ми побачили переваги об’єднаного органу самоврядування.

Що дає сільським громадам децентралізація?

У проекті децентралізації дуже багато переваг для сільської громади. Залишаються податки на місцях, громада може розпоряджатися землями не лише в межах населеного пункту, а й за його межами. У розпорядженні громади залишаться надри, ліси, озера. Тобто все те, чим керує сьогодні влада з Києва або області, залишиться у влади на місцях. І на прикладі Латвії я побачила на практиці те, що розуміла теоретично – тільки передавши владу на місця, ми зможемо покращити життя нашого сільського жителя. І нарешті наш селянин стане господарем на своїй власній землі, у своєму рідному краю. А в Євросоюзі громади самі є власниками своїх фінансів і ресурсів і самі планують, як їх використовувати.

Які повноваження громади в Латвії отримали із центру без проблем, а які довелося відстоювати?

У них процес децентралізації пройшов більш-менш безболісно. Такого, як подекуди у нас, коли адмінресурс чинить опір децентралізації, не було. Була проблема в тому, щоб переконати жителів кожної волості (це як у нас село) в необхідності створення об’єднаної територіальної громади. Бо у них держава кожній об’єднаній громаді виділяла 200 тисяч євро, це мінімум залежно від кількості населення. Тобто ця громада мала стартовий капітал для того, щоб почати будувати стадіони, школи, ремонтувати лікарні, будинки культури, бібліотеки. У нас цього нема, тобто громаді треба шукати інвесторів, які б допомогли в цьому. Хоча, звісно, і в Латвії ми бачили чудові стадіони, дитячі майданчики і багато чого, що вони побудували і придбали за кошти Євросоюзу. Ми розмовляли з багатьма латвійськими високопосадовцями, які говорили, що хочуть нам допомогти, але безпосередньо громадам, аби оминути корупційну складову, яка сьогодні, на жаль, є. І ми такої домовленості досягли. Зараз вони будуть шукати нам інвестора, який би допоміг наш й Парафіївській територіальній громаді добудувати центр адміністративних послуг, Вертіївській громаді — побудувати центр дозвілля молоді, кіптівській — відремонтуватти будівлю для лікарні. У Латвії люди не ходять в сільську раду за довідками, там є центр адміністративних послуг, всі довідки в електронному вигляді. І взагалі паперового документообігу там немає вже шість років. І я б хотіла, щоб таке було і в Україні, щоб полегшити роботу секретаря сільської ради, який потопає в паперах.

Я йду в депутати обласної ради, щоб відстоювати інтереси всіх територіальних громад.